«Не шкодуйте про те, що старієте: Багатьом було у цьому відмовлено. Життя дається усім, а старість обраним». Саме такими словами хочеться почати розповідь про ювілярку - Самсонову Параску Никифорівну, підопічну відділення соціальної допомоги вдома Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування, жительку села Білашів Здолбунівського районну.
Життєвий шлях ювілярки довжиною в 90 років був не з легких. Дитинство не балувало її, а молодість – обпалена війною. Було і примусове виселення з батьківщини і повернення до рідного дому. Голод і холод не зламали Параску Никифорівну.
Односельчани поважають ювілярку і знають її, як людину яка ніколи ні з ким не сперечалась, завжди усміхнена та привітна, а ще жартома називають її місцевим архівом. Оскільки Параска Никифорівна живе близько церкви, вона записує коли хто вінчався, чи відійшов у вічність.
Менший брат ювілярки – священик, теж людина поважного віку, мабуть за його молитвами Бог посилає ювілярці добрих людей. Вже більше 17 років Параска Никифоріфвна ділить свої життєві труднощі із соціальним робітником Нестерук Людмилою Антонівною і називає її донечкою, бо своїх дітей в неї не було.
Вітали ювілярку школярі місцевої школи, односельці, місцева влада, але з нетерпінням чекала Параска Никифорівна директора територіального центру Ліщинського Анатолія Дмитровича, саме йому вона хотіла подякувати за турботу, за те що нею опікуються і їй допомагають. Анатолій Дмитрович привітав ювілярку з Днем народження, побажав їй міцного здоров’я, та довгих років життя і в знак подяки вона розкрила свій секрет довголіття.