До найкоштовніших надбань кожного народу належить його рідна мова. Мова – це не тільки засіб спілкування… Її функції в житті кожної людини набагато ширші. Мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід та мудрість, культуру і традиції.
Із здобуттям Україною незалежності одним із найважливіших завдань, що постало перед державою, було створення всебічних умов для розвитку і утвердження української мови як державної. Указом Президента України 1997 року було встановлено День української писемності та мови, який відзначається 9 листопада. 
З нагоди цього свята, 07.11.2019 року на базі Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) спільно зі Здолбунівською центральною районною бібліотекою відбулося чергове заняття в Університеті третього віку на «Літературно-краєзнавчому» факультеті. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, її вивчення та розвиток, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Свято розпочалося розповіддю бібліотекаря Чиншової Г.Б. про історію української мови, про її красу і милозвучність. Галина Богданівна розкрила тему багатства рідної мови, розповіла про засновника української писемності Нестора Літописця - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія та про шлях який здолала українська мова до отримання статусу державної. Бібліотекар зазначила, що рідна мова – це духовна святиня, найбільший та найдорожчий скарб, який формує як особистість, так і націю.
Слухачі Університету дізналися про історію писемності та почули щирі слова любові і вдячності до неї.
Усі присутні мали змогу поринути у багатющий світ краси і принад рідної української мови, адже підопічні тер центру підготували чудові поетичні рядки та пісні про нашу мову.
Виступали студенти Сірак В.І. ,Попова Л.О., Ясінська А.М, Клименко Л.І які говорили про красу рідної мови, їхні виступи видалися дуже душевними. Прозвучали вірші Перети Г.М., слухаючи які кожен знайшов у віршах щось близьке і знайоме з дитинства, з юності. Хтось згадав молодість, а хтось - перше кохання. У своїх віршах Ганна Миколаївна описує красу рідного села, природу, теми віршів були близькі усім. ІІ захоплюючі вірші та досконале виконання доторкнулися до серця кожного з присутніх у залі. Поетесса розповіла про перший вірш, життєву філософію та відношення до поезії.
Наприкінці заняття студентка Університету Шеретюк Н.Р. разом з усім залом заспівала українські народні пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Пісня про рушник»
Це свято гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності та формування громадянського світогляду.
Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.