14 березня 2019 року на літературно-краєзнавчому факультеті Університету третього віку відбулося чергове заняття на тему: «Творчості зламані крила». Його провела завідувач відділу виставок Рівненського обласного краєзнавчого музею Галина Федорівна Данильчук, давній соціальний партнер Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).
До проведення заходу долучилася і керівник Рівненського обласного відділення міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність» Людмила Дмитрівна Суковата, багаторічний соціальний партнер територіального центру.
В розповіді Галини Данильчук дослідження історії відбувається власне через людські долі. Три жіночі долі постають в оповіді відомого рівненського краєзнавця.Тетяна Рогоза, Капітоліна Максимова і Тетяна Носаль жили в Рівному майже в один час, ходили одними вулицями і можливо навіть знали одна одну.
Першою в розповіді постає Тетяна Рогоза. Вона у 1918 році закінчила гімназію в Умані, одночасно навчаючись в Уманському музичному училищі. Приїхала до Києва з надією вступити до консерваторії, але вдалося влаштуватися друкаркою на одному з підприємств, а музикою займатися, даючи приватні уроки.
В автобіографії зазначено, що в 1923-1924 роках вона давала уроки оперним співакам та їздила з ними на концерти. В довоєнний час працювала друкаркою в різноманітних конторах довоєнного Києва. А далі війна, окупація Києва фашистами. В 1942 році Тетяна Рогоза вивезена на примусові роботи до Німеччини. Чудова піаністка з абсолютним слухом, загадкова одинока жінка. Вона приїхала до Рівного в повоєнні роки і поселилась в будинку на старовинному Грабнику.Вишукані манери та освідченість, вільне володіння французькою наводили на думку про її непросте походження.
У фондах Рівненського краєзнавчого музею зберігаються документи і фотографії першої половини ХХ століття з особистого архіву Тетяни Олександрівни Рогози (1899-1996рр.) колишньої працівниці Рівненської музичної дитячої школи №1 ім.М.Лисенка.
Дослідивши ці матеріали, краєзнавці припустили, що Тетяна Рогоза могла бути донькою військового міністра УНР часів гетьмана Скоропадського Олександра Францевича Рогози (1858-1919рр.), про якого Павло Скоропадський сказав: «Лицар без страху і докору». Співпадають не лише прізвище й ім’я її батька, а й міста їх перебування.
Цікаво, що складаючи свою автобіографію для подачі при оформленні на роботу в Рівненську музичну школу акомпаніатором в 1956 році, жінка змушена була приховувати окремі факти свого життя, щоб уникнути переслідувань. Вочевидь, це завдало їй чимало страждань.
Чудова піаністка, яка мала унікальний абсолютний слух, зазнала тяжких випробувань долі, понівеченої революційним більшовицьким невіглаством. Піаністка була змушена стати друкаркою і вже з таким фахом заробляти собі на життя.
Ось такі життєві віражі жінки, яка йшла до її Величності Музики все життя, а змушена була збивати чутливі, обдаровані пальчики на залізній клавіатурі, друкуючи казенні папери.
Другою цікавою особистістю, про яку повела мову Галина Данильчук стала Капітоліна Максимова (Петрова), яка переїхала до Рівного після революційних подій 1917-1920 років. Вчилася в гімназії, займалася в балетній студії, подаючи великі надії балерини. Зберігся альбом з світлинами того часу, які передають життя та побут молоді тих часів, їх дозвілля.
Перед Другою світовою війною (1939-1945рр.) вийшла заміж за чоловіка на прізвище Максимов. Від шлюбу народилося двійко дітей, які невдовзі померли.
Під час фашистської окупації Рівного залишилася в місті. Після війни і до виходу на пенсію працювала в аптеці №3 м.Рівного.
Могла б стати відомою балериною, засновницею танцювальної школи, але доля розпорядилася інакше. Не склалося і особисте життя Капітоліни Максимової. Одиноку жінку до самої смерті доглядала сім’я відомого рівненського футболіста Мовчановського.
Третьою постаттю, чий життєвий шлях досліджувала Галина Данильчук, стала Тетяна Носаль, представниця славної сім’ї відомих українських фітотерапевтів Носалів: Михайла Андрійовича та Івана Михайловича, батька та брата нашої героїні.
Тетяна Носаль мала неабиякий талант до малювання, музики. Вчилася малюванню у Варшаві. В Рівненському краєзнавчому музеї збереглися малюнки, написані цією неординарною особистістю. Але усі таланти цієї людини не були зреалізовані в силу тих складних обставин тогочасного життя. Не склалося в Тетяни Носаль і особисте життя. Померла в досить молодому віці – їй було всього 40 літ.
Підсумовуючи свою розповідь про долі цих трьох неординарних особистостей, пані Галина Данильчук сказала, що ці жінки заслуговують на те, щоб їх знали. Вони були покликані Вищими силами, щоб робити високе мистецтво. Але життєві обставини виявилися сильнішими від їх прагнень. Втрата талантів, які не могли в повній мірі розкритися, це велика втрата як для мистецтва, так і суспільства в цілому.
Зустріч Галини Данильчук з слухачами Університету пройшла в теплій дружній обстановці. Слухачі не були байдужими до долі наділених неабиякими талантами жінок, про яких йшлося в розповіді. Вони ще довго не відпускали пані Галину, задаючи багато запитань.
Керівництво Здолбунівського територіального центру висловлює щиру вдячність Галині Федорівні Данильчук за багаторічну тісну співпрацю в навчанні людей поважного віку, яка приносить вагомі результати.

Додати коментар


Захисний код
Оновити