11 квітня 2018 року відбулось чергове заняття Університету третього віку присвячене Міжнародному дню визволення в’язнів фашистських таборів. Цю пам'ятну дату встановлено за рішенням Організації Об'єднаних Націй тому, що саме в цей день у 1945 році в'язні концтабору Бухенвальд ("Буковий ліс"), довідавшись про наближення американських військ, підняли збройне повстання, результатом якого стало ліквідування табору.
   Заняття було організоване Здолбунівським районним територіальним центром спільно зі Здолбунівською центральною районною бібліотекою, Рівненським осередком ГО «МФ «Взаєморозуміння і толерантність», який опікується колишніми невільниками Третього рейху та Здолбунівською ЗОШ №4.
  На занятті був присутній директор Здолбунівського районного територіального центру Анатолій Ліщинський.
  Бібліотекарі розповіли, що під час Другої світової війни на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч таборів смерті, в яких перебувало 18 мільйонів осіб, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу. Приблизно 12 мільйонів чоловік так і не дожили до звільнення, серед них — близько 2 мільйонів дітей.
    З представлених відео-фільмів «Зламана доля», «Трагічна історія: де у Рівному були концтабори нацистів», «Один день в Освенціме», підготовлених працівниками бібліотеки, присутні на заході дізналися, як в’язнів змушували виконувати каторжні роботи, морили голодом, катували. У багатьох таборах нацистські лікарі проводили медичні експерименти, садистські піддаючи жертви тортурам.
   Учні ЗОШ №4 Крупецька Ніна, Гудима Аліна, Атаманюк Аліна, Гульчук Тетяна (керівник Литвин Л.Г) читали вірші присвячені в’язням фашистських таборів «Як спогад, болюче», «За колючим дротом», «Голосіння».
    На завершення заняття керівник ГО «МФ «Взаєморозуміння і толерантність» Людмила Суковата поділилася спогадами, колишніх в`язнів концтаборів, якім судилося вижити в тих пекельних умовах та закликала не забувати тих, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, і тих, хто вижив усім смертям назло, живучи за мертвих.
    Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Головне, щоб це більше не повторилося.

Додати коментар


Захисний код
Оновити